Те, що ми в побуті називаємо «контузією» є легкою черепно-мозковою травмою, яку найчастіше спричиняє вибухова хвиля. Також вона може виникнути після аварії, перевертання автомобіля чи сильного удару по голові.
Найчастіше людина не має фізичних пошкоджень, крім синців і подряпин, тому здається, що травма не складна і не потребує лікування.
Насправді під час удару або впливу вибухової хвилі мозок різко зміщується всередині черепа. Нейрони та їхні відростки — аксони — розтягуються, зазнаючи механічного навантаження. Клітинні мембрани стають більш проникними для іонів калію та кальцію — заряджених частинок, які допомагають нервовим клітинам (нейронам) створювати й передавати електричні сигнали. Їхній баланс порушується: калій виходить із клітини, а кальцій надходить усередину в надлишковій кількості. Щоб відновити нормальну роботу нервових клітин, мозок витрачає більше енергії, що призводить зокрема до:
- сповільнення мислення;
- погіршення пам’яті;
- провалів у пам’яті;
- сплутаної свідомості, «туману» в голові;
- дезорієнтації;
- нудоти, блювання;
- сильного головного болю;
- порушення координації;
- дзвону у вухах, наприклад, через пошкодження волоскових клітин внутрішнього вуха. Ці клітини перетворюють звукові коливання на нервові сигнали, які надходять до мозку, де й формується наше сприйняття звуку;
- затуманення зору, оскільки бачимо ми теж мозком.
Світло потрапляє на сітківку — шар нервових клітин у задній частині ока. Там світлові сигнали перетворюються на нервові імпульси, які через зоровий нерв надходять у мозок. Далі зорова кора мозку обробляє цю інформацію і створює зображення;
- порушення саморегуляції — здатності керувати власними емоціями, думками й поведінкою, через що виникає дратівливість, агресія, тривожність, різка зміна настрою;
- швидкої втомлюваності, апатії.
Для відновлення після легкої черепно-мозкової травми людині потрібен кількаденний спокій, відпочинок, якісний сон, а іноді й постільний режим. На жаль, більшість військових не мають змоги залишити позиції й продовжують виконувати бойові завдання. Через недостатнє відновлення мозку симптоми можуть зберігатися довше, а повернення до нормального стану затягуватися.
Якщо легка черепно-мозкова травма повторюється до повного відновлення мозку, симптоми стають тривалішими. Повторні епізоди не дозволяють нервовій системі завершити відновлення і збільшують ризик довготривалих наслідків: постійного головного болю, порушення уваги й пам’яті, проблем із контролем емоцій.
«Контузію» ще називають невидимим автографом війни, оскільки людина самостійно ходить, їсть і навіть працює, але всередині мозку відбуваються певні зміни, які не видно зовні.
Нерідко легка черепно-мозкова травма у військових поєднується з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), тривожними розладами або депресією. У такому випадку симптоми накладаються одне на одного, через що відновлення стає ще складнішим.
Називати когось «контуженим» з наміром образити — це не поважати досвід і шлях людини, якій нелегко перебувати у власному тілі, давати раду своїм почуттям та емоціям. Ми маємо навчитися не стигматизувати людей після травми, а створювати середовище, у якому вони можуть отримати необхідну допомогу й підтримку.
